Вона сама наливає у склянку воду і заколює волосся. Ці звичайні для вас рухи, давалися їй непросто...
16-річна Анастасія Дарієва – наша нова підопічна. У неї – ДЦП, спастичний тетрапарез.

- У мене була планова вагітність. Того дня мене лікар оглянув і відпустив. Через, декілька годин, мені стало погано, ми поїхали в обласну лікарню, ми тоді жили за 40 кілометрів від міста. Я була на 30 тижні вагітності. Нам сказали, що дитина жити не буде… Щоб я забула, завагітніла і прийшла через рік. Вона не дихала, як народилася. Була на штучній вентиляції легень. Протягом тижня ми продали все, що можна було продати у селі у батьків та в нас. Ліки були дуже дорогі. Завдяки неонатологу моя Настя жила. Через тиждень нас перевели у відділення недоношених новонароджених дітей у дитячій обласній лікарні. На десяту добу через гіпоксію у Насті почала відслоюватися слизиста на кишечнику. Хірург, який її оглянув, сказав, що шанси п'ятдесят на п'ятдесят, але лікування дороге. Та ми змогли зібрати кошти. П'ять днів реанімації… Через гіпоксію в Насті постраждав кишечник і зір. Нас виписали у два місяці. Настя вже важила 2,5 кілограм, а родилася трохи більше кілограма, - згадує з хвилюванням мама дівчинки Альона.

Маленьку Настю і далі спіткали випробування… Знову реанімація і білі стіни... Алергія… Нові випробування…

- Діагноз гіпоксія ЦНС, нам поставили з народження, та ще багато інших. Масажі, які нам робили, були неефективними. Настя сильно плакала, голову не тримала… Усе, що по віку треба було робити, також не могла. Коли Насті був рік і чотири місяці ми самі поїхали в Київ на консультацію. Нам зробили знімок, хоча його робили і раніше, але він не показав, що у дитини шийний хребець не на місці… Найбішим для нас і найболючішим було те, що майже всі методики, які дають результати, ефективні до року. Ми втратили час... У рік і п'ять місяців поставили діагноз ДЦП. Ніхто не говорив про те, як це буде. Я коли дізналася, вперше в житті втратила свідомість, - Альона намагається стримувати сльози, і каже, що після того п'ять років не могла більше плакати…

З народження дівчинки були суцільні поїздки до лікарень і реабілітаційних центрів. Вона перенесла три операції. Після них Настя почала самостійно сидіти, ставати на ніжки, а не на пальчики, збільшився об'єм рухів у руках. Вона була за кілька кроків до того, щоб самостійно ходити. Проте в одному із медичних закладів під час реабілітації дівчинці зробили блокаду, яка змінила все на гірше… І досі Настя не може повторити те, що могла… Як навчитися заново?..

Щодва місяці батьки оплачують для дівчинки інтенсивну реабілітацію - масаж, ЛФК та мобілізацію суглобів. Для неї щоразу розробляють комплекс вправ, які вона виконує. Мама пройшла курси масажу, щоб самостійно знімати спастику м'язів доньці, але цього замало…

Дівчинка потребує корекції хребта та лікувальних методик, які є лише в міжнародній клініці ім. Козявкіна.

- У неї сильні головні болі через спастику м'язів. Після корекції їй краще. У нас зараз хороше зрушення – Настя десь рік назад почала ходити у ходунках, можемо приблизно пройти 100-150 метрів. Біля опори вона поки не може стояти… Качає прес 100 разів сама. Лежачи на спині вона почала піднімати ліву ніжку. Ми збираємо це по крупинці – підняти руку, зав'язати волосся, налити склянку води. Для нас це подвиг, - розповідає Альона.

Як це ступати самостійно перші кроки? Ходити по мокрій траві чи теплому асфальту?... Як багато всього Настя не відчуває у свої 16 років… Та кожна реабілітація – це шанс навчитися самостійно ходити. Подаруйте Насті цей шанс – навчитися самостійно ходити.
РЕКВІЗИТИ БО МБФ «Дивожиття»:
ПАТ КБ «ПриватБанк»
Рахунок: 26003052916748
МФО: 323583
Код за ЄДРПОУ: 42467845
Призначення платежу: «Благодійна допомога для Анастасії Дарієвої»
ЄДИНА Картка ПриватБанку: 5169 3305 1646 6080
Made on
Tilda